Канабіс у сибірській гробниці віком близько 2800 років: знахідка та суперечка щодо доказів
- У гробниці Туннуг-1 знайшли понад тисячу насінин канабісу та людське волосся; вік частини насінин визначили радіовуглецевим аналізом.
- Автори дослідження вважають, що аналіз волосся вказує на вживання канабісу близько 2800 років тому, однак спосіб вживання встановити неможливо.
- Незалежні експерти розходяться в оцінці доказів: критики припускають зовнішнє забруднення волосся, а прихильниця дослідження вважає методику обґрунтованою.
Знахідка в стародавньому кургані
У монументальній гробниці Туннуг-1 на півдні Сибіру археологи виявили насіння канабісу та збережене людське волосся. Автори опублікованого дослідження вважають, що ця знахідка може свідчити про вживання рослини заради психоактивного ефекту щонайменше 2800 років тому. Якщо це тлумачення правильне, йдеться про свідчення приблизно на 300 років давніше за відомі дані із сусіднього Китаю. Однак висновок про вплив канабісу залишається предметом наукової дискусії.
Комплекс Туннуг-1 розташований у долині Уюк, де міститься одна з найдавніших монументальних гробниць, пов’язаних із матеріальною культурою скіфів. У джерелі скіфів описано як кочівників, які переселилися з Центральної Азії до південних районів нинішніх Росії та України. Тому знахідка важлива не лише як свідчення можливого використання рослини: вона доповнює уявлення про поховальні практики спільноти, що залишила в кургані останки, предмети та рослинні матеріали.
Розкопки великого кургану розпочалися у 2017 році. Дослідники працювали у віддаленій місцевості й проводили там по кілька місяців, стикаючись із болотами, снігопадами, заморозками та великою кількістю комарів; експедиційний сезон тривав від весни до осені. Серед знахідок були зброя, кінська збруя та предмети із зображеннями тварин у характерному для скіфів стилі. На цьому тлі невеликі чорні цятки спочатку могли здатися незначними, але виявилися насінням канабісу.
Що відомо про насіння та волосся
У гробниці знайшли понад тисячу насінин, а вік частини з них визначили за допомогою радіовуглецевого аналізу. За оцінкою співавтора дослідження Джино Каспарі, насіння потрапило туди не випадково: його навмисно помістили в поховання. Це дає підстави говорити про значущість рослини для людей, пов’язаних з обрядом, але саме по собі не пояснює, яку саме роль вона відігравала. Канабіс міг бути пов’язаний із вживанням, господарською практикою чи поховальними уявленнями — знайдене насіння не дає однозначної відповіді.
Особливої цінності знахідці додає те, що насіння було поруч зі збереженим людським волоссям. За словами Каспарі, археологам рідко вдається виявити в одному контексті рослинні рештки та м’які тканини людини, що містять активні сполуки. Таке поєднання дало дослідникам змогу провести аналіз волосся, а не обмежуватися констатацією присутності насіння в могилі. Та рідкісність та інформативність археологічного контексту ще не знімають питання про те, наскільки надійно результати аналізу підтверджують саме вживання канабісу.
Автори дослідження пов’язують дані про волосся з висновком, що канабіс вживали люди, пов’язані з поховальним обрядом. Водночас Каспарі окремо зазначив: наразі неможливо встановити спосіб вживання. Дослідження не дає змоги визначити, чи люди вдихали дим, чи споживали рослину з їжею. Тож твердження про психоактивне вживання — це інтерпретація сукупності знахідок, а не прямий опис конкретного обряду чи способу вживання, зафіксованого археологами.
Чому висновки дослідження оскаржують
Контекст знахідки дає змогу зіставити її з давнішими відомостями про канабіс, але не перетворює письмові свідчення на остаточний доказ. У статті згадуються повідомлення Геродота про те, що близько 440 року до нашої ери мешканці Центральної Азії курили цю рослину. Останніми роками археологи також знаходили насіння в похованнях у гірських районах регіону. Однак сучасні дослідники не вважають давні тексти достатнім підтвердженням без додаткових даних, а саме по собі насіння в могилі не доводить психоактивного вживання.
У дослідженні брали участь фахівці з Німеччини, Росії, Швеції та Швейцарії; результати опубліковано в журналі Science. Автори поєднали археологічний контекст з аналізом волосся, щоб запропонувати конкретніше пояснення знахідки, ніж просте припущення про наявність рослини в похованні. Такий підхід дає змогу перевіряти давні свідчення про речовини за біологічними рештками. Однак інтерпретація залежить від того, чи можна відрізнити сліди вживання від слідів контакту з канабісом після смерті людини.
Незалежний експерт Фолькер Аувертер, керівник відділу судової токсикології Університетського медичного центру Фрайбурга, назвав аналіз волосся науково слабким. Він вважає, що наявних даних недостатньо, щоб зробити висновок, що людина вживала канабіс. На його думку, саме результати аналізу волосся підтверджують центральні твердження авторів про вживання рослини та психоактивну мету. Тому слабкість цієї частини роботи, на думку критика, стосується не другорядної деталі, а основної інтерпретації знахідки.
Значення знахідки та питання, що залишаються
Аувертер також звернув увагу на альтернативне пояснення: сліди речовини могли потрапити на волосся через тривале перебування поруч із канабісом у похованні. Інакше кажучи, виявлений сигнал, на його думку, не обов’язково дає змогу відрізнити вживання від зовнішнього контакту. Експерт вважає, що для перевірки результату варто було залучити фахівців із судової токсикології та провести лабораторний аналіз. У джерелі не повідомляється про таку додаткову перевірку, тож це залишається одним із головних питань щодо доказової бази дослідження.
Еліза Герра Досе з Університету Вальядоліда не погоджується з цією критикою. Вона зазначає, що токсикологічний аналіз волосся вже застосовували в археологічних дослідженнях для виявлення слідів психоактивних речовин. На її думку, обрана авторами методика допомогла показати, що канабіс не просто перебував у могилі як поховальний дар, а був пов’язаний із людьми, які брали участь в обряді. Отже, фахівці розходяться в оцінці не щодо наявності насіння й волосся, а щодо того, наскільки переконливо аналіз пов’язує їх із вживанням.
Інтерпретацію знахідки ускладнює й те, що канабіс використовували не лише як психоактивну рослину: з насіння отримували олію, а волокна йшли на виготовлення тканин. Навмисне поміщення насіння до гробниці свідчить про його значення, але не визначає конкретного призначення. Поки що відкритими залишаються питання про те, як сліди потрапили на волосся, і про спосіб уживання, якщо воно справді мало місце. Тож дослідження розширює хронологію можливого використання канабісу, але не завершує дискусію про те, що саме відбувалося в Туннуг-1.
Джерело: UNIAN
