Як знайти сторінку заяви про доступність на сайті

Як перевірити, чи має вебсайт сторінку з заявою про доступність

Заяву про доступність легко пропустити, бо вона рідко стоїть на видному місці. І все ж багато сайтів її публікують. Якщо вам потрібно знати, як перевірити чи має сайт заяву про доступність, почніть із очевидних місць, а потім переходьте до вихідного коду та шаблонів URL, які люди часто забувають перевірити.

Це не те саме, що шукати сторінку контактів або правила користування. На сторінці може бути лише один рядок про доступність, але це ще не робить її повноцінною заявою про доступність. Різниця має значення, особливо якщо вам потрібна сторінка з посиланням на стандарти, контактами або приміткою про дату останнього оновлення.

1. Спершу уточніть, що саме ви шукаєте

Сторінка із заявою про доступність зазвичай є окремою сторінкою, де описано підхід сайту до доступності, відомі проблеми та контакти на випадок, якщо щось не працює. Заява про доступність на сайті WCAG іде ще далі та прямо посилається на Web Content Accessibility Guidelines, часто із твердженням про відповідність або сумісність. Ширша політика доступності може лише описувати внутрішні практики, навчання або цілі дизайну й не давати користувачам практичних деталей, які їм потрібні.

Ця різниця швидко проявляється на реальних сайтах. Одна сторінка може казати: «Ми прагнемо покращувати доступність», а інша — що сайт «частково відповідає WCAG 2.1 AA» і містить номер телефону або електронну пошту. Другий варіант краще підходить, якщо ви шукаєте саме заяву WCAG.

Деякі сторінки також змішують формулювання. Вони можуть називатися «Доступність», але текст більше схожий на службову записку. Інші ховають корисну інформацію в абзаці ближче донизу. Прочитайте всю сторінку, перш ніж робити висновок.

2. Перевірте місця, де заяви про доступність найчастіше розміщують

Почніть із підвалу сайту. Багато сайтів розміщують заяву про доступність поруч із «Політикою конфіденційності», «Умовами», файлами cookie або «Допомогою». На менших сайтах це може бути один рядок під текстом про авторські права, і саме цей рядок може бути єдиним видимим шляхом до сторінки.

Потім перевірте службові меню та посилання на підтримку. Багато сайтів тримають доступність у вузькій верхній панелі, меню акаунта або випадаючому меню підтримки. На сайті лікарні, університету чи держустанови її можуть розмістити в юридичному блоці, а не в основній навігації. Це нудне, але практичне рішення.

Також подивіться в розділи «Про нас», «Підтримка» та «Допомога». Сайт може розглядати доступність як тему сервісу, а не як юридичну сторінку, тож посилання стоятиме поруч із FAQ, доставкою або контактною інформацією. На великому сайті іноді потрібно зробити два кліки, щоб побачити саме слово «доступність».

Якщо сайт має широку інформаційну структуру, перевірте й ті самі місця, які ви б використали для інших прихованих сторінок, наприклад посилання в підвалі та службову навігацію. Якщо вам потрібна швидка точка порівняння, підхід схожий на перевірку того, чи має сайт інші малопомітні сторінки, наприклад у як перевірити, чи є на вебсайті, де потрібна сторінка може бути захована в непомітному місці, а не в головному меню.

3. Пошукайте на сайті слова, пов’язані з доступністю

Скористайтеся власним пошуком сайту, якщо він є. Шукайте «доступність», «заява про доступність», «заява WCAG», «ADA» та «відповідність». Цих слів зазвичай достатньо, щоб знайти потрібну сторінку, але вони достатньо специфічні, щоб не потрапити на сторонні матеріали про доступ, інвалідність чи дизайн інтерфейсу.

Спробуйте також кілька коротких запитів. «WCAG» може знайти назву сторінки або примітку в підвалі, де сказано «WCAG 2.1 AA». «ADA» може вивести заяву американської організації, навіть якщо сама сторінка не вживає слова «заява». «Відповідність» корисна тим, що багато сторінок про доступність використовують це слово в реченні про стандарти, а не в заголовку.

Не довіряйте першому результату без перевірки. Блог-пост про доступність може випередити саму заяву про доступність. На першому місці також може опинитися новинна стаття про редизайн. Перейдіть за посиланнями й перевірте, чи це саме заява, новина чи просто загальне обговорення.

Пошукові системи теж можуть допомогти, але краще обмежуватися пошуком по конкретному сайту. Спробуйте запити з назвою сайту та словами «заява про доступність» або «заява WCAG». Якщо пошук на сайті не спрацює, зовнішній пошук усе одно може показати PDF, запис у центрі підтримки або стару сторінку, яку сайт сховав у меню.

4. Спробуйте типові шаблони URL для сторінки заяви

Деякі сайти використовують прості шляхи на кшталт /accessibility. Інші — /accessibility-statement, /accessibility-policy або /wcag. Декотрі використовують довші варіанти, наприклад /about/accessibility чи /legal/accessibility. Перевірка цих шляхів часто швидша, ніж клікати по кожному пункту меню.

Робіть тест просто. Введіть URL вручну, а потім подивіться на заголовок сторінки та текст. Якщо шлях існує, ви можете одразу потрапити на сторінку заяви. Якщо є перенаправлення, запам’ятайте кінцеву адресу, бо сайт міг перейменувати сторінку або перенести її в інший розділ.

Не поспішайте з припущеннями. Шлях на кшталт /wcag може вести на сторінку-огляд, звіт або чернетку. А /accessibility-statement може відкривати PDF замість звичайної вебсторінки. Сайти часом поводяться дивно. Це нормально.

Якщо сайт використовує мовні або регіональні папки, перевірте той самий шлях у правильній мовній чи країновій папці. Міжнародна компанія може зберігати заяву про доступність у /en/accessibility, тоді як головна сторінка живе в іншому місці. Одна зайва папка може стати різницею між успіхом і глухим кутом.

5. Перевірте вихідний код і пов’язані підписи на приховані згадки

Коли видиме меню не допомагає, відкрийте вихідний код сторінки та знайдіть «accessibility». Дивіться на текст посилань, розмітку підвалу, ARIA-підписи й приховані блоки навігації. Іноді сторінка існує в коді, навіть якщо її не видно у звичайному меню.

Файли sitemap теж можуть допомогти. Якщо сайт публікує sitemap.xml, перевірте його на URL, пов’язані з доступністю. Сторінка заяви може бути там, навіть якщо її немає на головній сторінці або в підвалі. Це особливо типово для великих сайтів, де сторінки додають через CMS і забувають показати їх у живому меню.

Перевіряйте підписи в посиланнях, а не лише видимий текст. Пункт меню може називатися «Допомога сайту», а ведуче посилання — на сторінку про доступність. У вихідному коді таку невідповідність легко знайти й дуже легко пропустити в браузері. Швидкий пошук слова «accessibility» в HTML часто відкриває прихований маршрут.

Корисна звичка — перевіряти будь-які пов’язані документи або альтернативні шляхи. Якщо сайт ховає політичний чи нормативний контент на технічній сторінці, така сама схема може повторюватися й деінде, подібно до того, як стаття про сонник на літеру pгрупує контент за структурою, яка неочевидна, якщо дивитися лише на головну сторінку.

6. Зрозумійте, коли сайт використовує заяву про доступність, вбудовану в іншу сторінку

Не в кожного сайту є окрема сторінка із заявою про доступність. Деякі розміщують заяву в підвалі як кілька абзаців. Інші поєднують її з центром політик, статтею довідки або довгою юридичною сторінкою, де доступність — лише один із розділів. Це все ще рахується, якщо зміст є і ним можна користуватися.

PDF-файли часто трапляються на сайтах установ. Університет може опублікувати заяву про доступність у PDF у документальному сховищі, а видимий сайт покаже лише назву файла. Якщо ви шукаєте тільки вебсторінки, можна її пропустити. Те саме стосується річних звітів або документів про відповідність, які зберігаються поза основним деревом сторінок.

Центри допомоги теж можуть ховати заяву в статті підтримки. Сайт може відповідати на запитання «Як повідомити про проблеми з доступністю?» і включити туди повну заяву про доступність. Це не дуже елегантно, але це справжній контент. Читайте всю статтю, а не лише заголовок.

Якщо сайт використовує одну довгу сторінку з політиками, заява може бути одним із нумерованих розділів. У такому разі сторінка все одно є заявою про доступність, якщо там є посилання на стандарт, спосіб зв’язку та дата оновлення. Назва важить менше, ніж сам зміст.

7. Перевірте, чи це справді заява про доступність або заява WCAG

Коли знайдете потенційну сторінку, перевірте три речі. По-перше, там має бути сказано, що саме сайт зобов’язується робити для доступності. По-друге, там має бути згадано стандарт або орієнтир, наприклад WCAG, часто з твердженням про відповідність. По-третє, там має бути спосіб зв’язку для питань доступності, наприклад адреса електронної пошти, форма або телефон.

Уважно перевірте мову стандартів. Заява WCAG може казати, що сайт «повністю відповідає», «частково відповідає» або «не відповідає» певній версії. Якщо сторінка лише каже «нам не байдуже до доступності», цього недостатньо, щоб вважати її повноцінною заявою WCAG. Формулювання має значення.

Також шукайте примітку про дату останнього оновлення. Багато сторінок про доступність містять дату зверху або внизу, і це корисно, бо контент про доступність може застаріти після редизайну. Якщо дати немає, краще зафіксувати цю прогалину, а не здогадуватися, коли сторінку створили.

Ще одна перевірка: переконайтеся, що контактний канал призначений саме для питань доступності, а не просто для загальної підтримки. Загальна служба підтримки може бути частиною заяви, але на сторінці має бути чітко сказано, що користувачі можуть повідомляти туди про бар’єри доступності. Без цього сторінка може бути лише політичним або довідковим повідомленням, а не практичною заявою про доступність.

8. Вирішіть, що робити, якщо сторінку не знайдено

Якщо знайти її не вдалося, зафіксуйте це чітко: «заяву про доступність не знайдено». Таке формулювання краще, ніж припускати, що на сайті її взагалі немає. Сайт може ховати сторінку в PDF, на альтернативному домені або в старому URL, який досі працює.

Потім перевірте альтернативні домени. Деякі організації тримають одну сторінку про доступність на корпоративному домені, а іншу — на регіональному або кампанійському. Якщо основний сайт не спрацював, спробуйте сайт материнської компанії, мобільний субдомен або архівну версію. Старі версії можуть показати, чи існувала сторінка раніше, навіть якщо її вже перенесли.

Архівні копії корисні, коли редизайн ламає старі посилання. Якщо заява існувала шість місяців тому, архів може це підтвердити. Це важливо, коли ви документуєте відповідність або відстежуєте зниклу сторінку. І це ще й економить час, коли поточний сайт перевантажений, а підвал — справжній лабіринт.

Якщо вам усе ще здається, що така сторінка має бути, зверніться до власника сайту або служби підтримки й прямо запитайте, де знайти сторінку доступності на вебсайті. Повідомлення має бути коротким: назва сайту, що ви шукаєте заяву про доступність, і прохання дати точне посилання. Прямий запит часто дає швидшу відповідь, ніж ще один раунд здогадок.

Якщо вам потрібна додаткова перевірка структури сайтів, які публікують багато службових сторінок, такий самий пошук трапляється і в інших категоріях контенту, зокрема в соннику на літеру k та подібних сторінках-каталогах, де корисна сторінка може ховатися за позначкою, яку легко пропустити, якщо лише швидко пробігтися очима по заголовках.