Вісім поведінкових ознак, які можуть підривати довіру

• Довіру пов’язують із відкритістю, надійністю та готовністю зважати на інших
• Серед тривожних моделей поведінки названо брехню, порушені обіцянки та відсутність каяття
• Окремі риси самі по собі не доводять, що людина обманює або є ненадійною

Що в поведінці може підривати довіру

Приємне перше враження не завжди допомагає зрозуміти, наскільки людині можна довіряти: люди, описані в матеріалі, можуть здаватися чарівними й товариськими. Згідно з цією добіркою, насторожувати мають не окремий погляд чи випадкова обмовка, а повторювані моделі поведінки. Серед них — звичка приховувати важливе, змінювати правду заради враження та діяти не так, як обіцяно. Це перелік можливих сигналів, а не спосіб безпомилково розпізнати чужі наміри.

Першою з названих ознак є скритність: людина приховує важливу інформацію або не виявляє справжніх почуттів. У дослідженні, опублікованому в Journal of Research in Personality, довіру розглянуто через три складові: поведінку, що свідчить про готовність покладатися на інших, переконаність у їхній надійності та намір дозволити собі бути вразливим. Матеріал пов’язує відкритість саме з цією останньою складовою, але не стверджує, що будь-яка стриманість автоматично означає обман.

Постійна скритність, згідно з оцінкою, викладеною в матеріалі, може ускладнювати взаємну довіру: якщо людина сама не готова відкритися, оточуючим складніше на неї покластися. Окремо йдеться про емоційний інтелект — здатність помічати й розуміти почуття інших. Психотерапевт Марні Фейєрман попереджає, що іноді цю навичку використовують для контролю: уміння розпізнавати емоційні сигнали може допомагати не лише розуміти співрозмовника, а й маніпулювати ним. Отже, сама лише чуйність ще не свідчить про добрі наміри.

Скритність і враження, створене словами

Ще один тривожний сигнал — звичка прикрашати розповіді, змінювати деталі або приписувати собі вражаючі досягнення, щоб справити враження. У матеріалі це зіставляють із довірою, яка передбачає очікування, що словам і обіцянкам людини можна вірити. Дослідження в Personality and Social Psychology Bulletin описує надійних людей як чесних і доброзичливо налаштованих. Якщо ж співрозмовник постійно прикрашає факти, оточуючим важко зрозуміти, де закінчується правдива розповідь і починається вигадка.

Важливою є також узгодженість між словами та вчинками. Коли людина раз у раз обіцяє одне, а робить інше, її слова втрачають переконливість, а підтримувати довіру стає складніше. Когнітивна психологиня Анне Бьоклер-Реттіг порівнює довіру не з перемикачем, який можна ввімкнути за бажанням, а з безперервним процесом. За її словами, довіра необхідна і окремим людям, і суспільству, а стосунки неможливі без здатності розуміти іншого й прощати помилки. Однак постійна невідповідність між обіцянками та діями ускладнює відновлення довіри.

Помилки у стосунках неминучі, але важливо й те, як людина реагує на заподіяну шкоду. У матеріалі відсутність почуття провини після того, як людина когось образила, представлено як можливу ознаку ненадійності. Натомість сором за поганий вчинок може спонукати вибачитися й спробувати виправити наслідки. Йдеться не про те, що людина ніколи не повинна помилятися, а про готовність помічати заподіяну шкоду й відповідати за власні дії, а не просто продовжувати поводитися як раніше.

Відповідальність, емпатія та ставлення до інших

Дослідження в Journal of Personality and Social Psychology пов’язує схильність відчувати провину з надійністю. Згідно з описом, наведеним у матеріалі, це неприємне почуття може стримувати людей від шкідливих вчинків і спонукати їх виправляти помилки. Якщо ж людина не бачить причин для каяття й не прагне змінити поведінку, її обіцянки виправитися можуть викликати сумніви. Але публікація не дає підстав судити про характер за однією реакцією: значення має описана модель поведінки, а не окремий епізод.

Наступний пункт — зосередженість лише на власних бажаннях. У дослідженні 2022 року в Personality and Individual Differences надійність пов’язується з готовністю враховувати інтереси інших, а не лише свої. Такий підхід особливо важливий для керівників: у матеріалі надійного начальника описано як людину, яка прислухається до відгуків працівників, бере їх до уваги й відкрито пояснює свої рішення. Протилежна модель — ігнорувати потреби інших і ставити власні інтереси на перше місце — заважає підтримувати стосунки.

Невміння враховувати чужу точку зору розглядається і у зв’язку з емпатією. Коучка з питань стосунків Мітці Бокманн каже, що людям, які не здатні розібратися у власних почуттях, важко зрозуміти почуття тих, хто їх оточує. За її поясненням, такі люди можуть очікувати, що інші теж відсуватимуть переживання на другий план і не намагатимуться їх осмислити. Матеріал пов’язує брак емпатії з труднощами у стосунках і соціальною ізоляцією, але не наводить універсального критерію, за яким можна було б виміряти її в конкретної людини.

Турбота з розрахунку та межі висновків

Остання з перелічених ознак — доброта, яка з’являється лише тоді, коли приносить користь самій людині. Така турбота, згідно з матеріалом, може швидко зникати, якщо співрозмовник більше не отримує бажаного. Це відрізняється від стійкої готовності допомагати, хоча зовні окремі добрі вчинки можуть виглядати однаково. Тому звертають увагу не лише на сам жест, а й на повторюваність поведінки та на те, чи зберігається участь, коли людині немає що отримати натомість.

У дослідженні, опублікованому в Personality and Social Psychology Bulletin, високий рівень довіри пов’язують із кращими соціальними навичками. Автори також зазначають, що ці навички можуть слугувати як егоїстичним, так і безкорисливим цілям; надійність, своєю чергою, позитивно пов’язана із соціальним успіхом і готовністю допомагати іншим. Це уточнює думку про маніпуляцію: уміння добре спілкуватися саме по собі не гарантує ні щирості, ні корисливих намірів. Важливі цілі та сталість поведінки.

Усі вісім пунктів об’єднує питання про те, наскільки слова, наміри й дії людини узгоджуються між собою та чи зважає вона на інших. У викладі зібрано висновки різних досліджень і думки фахівців, але не наведено подробиць, які дали б змогу перетворити цей список на перевірений тест. Тому окремий випадок приховування правди, помилка чи невдало сказане слово не підтверджують, що людина обманює. Важливішою темою матеріалу залишаються повторювані моделі поведінки — брехня, порушені обіцянки, безвідповідальність і турбота лише за певних умов.

Джерело: UNIAN