Динамічні інтенсивні навантаження сильніше стимулюють утворення кісткової тканини
- В огляді 24 клінічних досліджень швидкі прискорення та зміна напрямку руху пов’язані з найвиразнішим зростанням маркерів утворення кісткової тканини.
- Для аматорського футболу та гандболу зафіксовано зміни маркерів до 45–46%; звичайні силові тренування, ходьба та помірні тренування на витривалість показали менший відгук.
- У дослідженні аналізували біомаркери, а не безпосередні зміни щільності кісток; людям із захворюваннями та остеопорозом перед інтенсивними навантаженнями радять звернутися до лікаря.
Важлива не лише тривалість руху
Огляд дослідників Університету Земмельвайса свідчить: для реакції кісткової тканини важливо не лише те, скільки людина займається, а й характер рухів. Найвиразніший відгук спостерігали під час інтенсивної активності з короткими прискореннями, швидкою зміною напрямку та різкими поворотами. Такі навантаження створюють інший стимул для процесів утворення кісткової тканини, ніж звична ходьба чи звичайні тренування з обтяженнями. Водночас у роботі не стверджується, що менш інтенсивні заняття загалом не приносять користі для здоров’я.
Команда проаналізувала 24 клінічні дослідження за участю 1238 здорових дорослих. Автори порівнювали види вправ, їхню інтенсивність, частоту й тривалість, розглядаючи тренування на витривалість, силову та комбіновану підготовку. Замість того щоб покладатися лише на мінеральну щільність кісток, зміни якої можуть проявлятися повільно, дослідники вивчали пов’язані з утворенням нової кісткової тканини маркери в крові. Такий підхід дає змогу помітити біологічну реакцію на навантаження протягом кількох тижнів.
Старший автор роботи, проректор з науки та інновацій Університету Земмельвайса Петер Фердінанді, пояснив, що дослідники хотіли зрозуміти, які поєднання типу навантаження, інтенсивності, частоти й тривалості сильніше впливають на кістковий метаболізм. Роботу опубліковано в журналі Sports Medicine - Open. Її висновки стосуються насамперед змін вимірюваних показників і допомагають порівняти ранню реакцію організму на різні вправи; самі по собі вони не визначають, наскільки зміниться щільність кісток у конкретної людини.
Найпомітніший відгук — у динамічних видах спорту
Найсильніші зміни маркерів виявили у зв’язку з енергійними видами спорту, у яких учасникам доводиться багаторазово прискорюватися, гальмувати, змінювати напрямок, повертатися та виконувати потужні рухи. Особливо вирізнилися аматорські футбол і гандбол. З ними пов’язували збільшення показників, пов’язаних з утворенням кісткової тканини, до 45–46 відсотків. Це максимальне значення, наведене авторами для маркерів, а не твердження про такий самий приріст кісткової маси чи щільності в кожного, хто займається спортом.
Порівняння показало, що звичні форми активності загалом давали менший відгук за вимірюваними показниками. Ходьба, степ-аеробіка та стандартні силові тренування в тренажерному залі виявилися менш ефективними саме з погляду стимулювання маркерів утворення кісткової тканини. Це зіставлення не означає, що такі заняття не дають інших переваг або що вони рівнозначні за всіма аспектами здоров’я. Дослідження відповідає на вужче запитання: які види навантаження сильніше пов’язані з процесами в кістках, що вивчалися.
Окремо автори відзначили несподівано слабкий результат звичайних силових тренувань. За словами першої авторки дослідження, докторантки Вікторії Барни, вони не дали значущого ефекту щодо маркерів кісткового метаболізму, хоча деякі професійні рекомендації включають силові вправи для підтримання здоров’я скелета. Навантаження на витривалість низької та помірної інтенсивності, наприклад ходьба чи біг підтюпцем, також не продемонструвало значущого довгострокового впливу на ці показники. Це спостереження не скасовує рекомендацій автоматично, але уточнює, що саме вимірювали.
Звичайна активність і далі корисна
Автори не закликають відмовлятися від ходьби, бігу підтюпцем чи іншої менш інтенсивної активності. У матеріалі наголошується, що такі вправи зберігають важливі переваги для здоров’я, навіть якщо не викликають настільки сильної реакції досліджуваних маркерів, як інтенсивні динамічні види спорту. Тож практичний висновок не зводиться до заміни будь-якої повсякденної активності на інтенсивнішу. Йдеться про різницю між загальною користю руху та тим, наскільки конкретне навантаження стимулює процеси утворення кісткової тканини.
Дослідники припускають, що кісткам може бути потрібна помітніша механічна стимуляція, ніж та, яку забезпечують багато повсякденних занять. За результатами огляду, рухи, що створюють значніші навантаження, пов’язані з виразнішою реакцією біологічних процесів, залучених до формування нової тканини. Це допомагає пояснити, чому швидкі прискорення, повороти та зміна напрямку відрізнялися від спокійної ходьби в даних, розглянутих у дослідженні. Однак огляд не визначає універсальної програми занять і не вказує, яке саме навантаження підійде людям різного віку чи рівня фізичної підготовки.
Інтенсивність не можна підвищувати різко й без підготовки, особливо якщо людина має серцево-судинне, опорно-рухове чи метаболічне захворювання або їй уже діагностували остеопороз. У таких випадках перед початком нового виду спорту чи переходом до вимогливішого режиму дослідники радять обговорити навантаження з лікарем, сімейним лікарем або фахівцем зі спортивної медицини. Як зазначають автори, медична консультація допомагає оцінити, чи відповідають обрана активність та її інтенсивність стану здоров’я і фізичним можливостям людини.
Біомаркери свідчать про ранню реакцію, але не про щільність кісток
Важливе обмеження дослідження полягає в тому, що команда оцінювала маркери в крові, пов’язані з утворенням нової кісткової тканини, а не безпосередні зміни мінеральної щільності кісток. Біологічні показники можуть реагувати протягом тижнів, тоді як щільність не завжди дає змогу швидко виявити зміни. Тому підвищення рівня маркерів свідчить про ранню реакцію кісткового метаболізму, але саме по собі не доводить, що кістки учасників уже зміцнилися або ризик переломів знизився. Для таких висновків потрібні дані, яких у цьому огляді немає.
Співавторка дослідження, клінічна фахівчиня Нора Шидо, пов’язала результати із загальною користю регулярної фізичної активності, про яку говорить Всесвітня організація охорони здоров’я. Водночас, на її думку, лише низькоінтенсивних навантажень недостатньо, щоб стимулювати вивчені процеси кісткового метаболізму. Інтенсивні тренування можуть запускати ранні сприятливі зміни в утворенні кісткової тканини й потенційно допомагати сповільнити втрату кісткової маси та підтримувати здорове старіння. Формулювання залишається обережним: ідеться про можливий ефект, а не про доведений результат для кожної людини.
Автори вважають, що розуміння рухів, найефективніше пов’язаних зі стимуляцією утворення кісткової тканини, може допомогти створювати доречніші програми для підтримання здоров’я скелета та профілактики остеопорозу. Поки що огляд пропонує розрізняти два питання: чи корисно людині загалом залишатися активною і чи достатньо конкретне навантаження стимулює кістковий метаболізм. На друге питання динамічні інтенсивні види спорту дали виразнішу відповідь за маркерами. Однак у цій роботі не встановлено ані прямого впливу на щільність кісток, ані схеми занять, що підходила б кожному.
Джерело: ScienceDaily
