PFOA та PFOS пов’язали з підвищеною частотою ER-негативного раку молочної залози
- Високі рівні PFOA та PFOS пов’язані з вищою частотою ER-негативного раку молочної залози
- Різниця між групами з високим і низьким рівнем впливу становила 67% для PFOA та 93% для PFOS
- Дослідження не встановило причинно-наслідкового зв’язку й не виявило чіткого зв’язку цих речовин із раком молочної залози загалом
Що показало дослідження NIH
Дослідники Національних інститутів охорони здоров’я США повідомили про зв’язок двох поширених стійких хімічних речовин з ER-негативним раком молочної залози. Йдеться про перфтороктанову кислоту, або PFOA, і перфтороктансульфонову кислоту, або PFOS. У жінок із вищими концентраціями цих речовин у крові частіше виявляли саме цю форму захворювання. Результат вказує на можливий фактор ризику, але сам по собі не доводить, що вплив хімікатів безпосередньо спричиняє рак.
Головне уточнення дослідження полягає в тому, що зв’язок виявлено не з раком молочної залози загалом, а з пухлинами без рецепторів естрогену. Для сукупного ризику раку молочної залози дослідники не знайшли чіткого зв’язку ні з PFOA, ні з PFOS. Тому висновок не можна поширювати на всі форми захворювання або трактувати як доказ загального підвищення ризику в кожної жінки, у якої виявлено PFAS. Робота виокремлює конкретний підтип пухлини й повідомляє про статистичну асоціацію, яка потребує подальшої перевірки.
Порівняння груп показало, що в жінок із найвищим рівнем PFOA частота ER-негативного раку була на 67% вищою, ніж у жінок із найнижчим рівнем. Для PFOS різниця становила 93% — майже вдвічі. Ці цифри описують відносну різницю між групами, а не абсолютну ймовірність захворювання для окремої людини. У публікації не наведено підстав перетворювати їх на персональний прогноз, тож трактувати відсотки як шанс захворіти було б неправильно.
Як оцінювали вплив хімікатів
Обидві речовини належать до великої групи пер- і поліфторалкільних сполук, відомих як PFAS. Їх називають «вічними хімікатами», оскільки вони повільно розкладаються в довкіллі; вони також можуть накопичуватися в організмі й залишатися там роками. PFOA та PFOS використовували в багатьох повсякденних споживчих товарах. Хоча ці дві сполуки значною мірою вивели з ужитку й замінили іншими PFAS, вимірювані кількості цих речовин досі виявляють в організмі більшості людей.
Щоб зіставити вплив із подальшим діагнозом, команда вивчила зразки крові, зібрані за роки до того, як учасницям діагностували рак. У них виміряли концентрації 17 різних PFAS. Такий порядок збору матеріалу дає змогу порівнювати попередні рівні речовин із наслідками, що виникли пізніше, а не покладатися лише на вимірювання після встановлення діагнозу. Однак дослідження все одно виявляє зв’язок у спостережуваних даних: описаний дизайн не перетворює його на доказ причинної дії PFOA або PFOS.
Аналіз спирався на Sister Study — проєкт Національного інституту наук про довкілля, що входить до складу NIH. У 2003–2009 роках до нього залучили 50 884 жінки віком від 35 до 74 років зі США та Пуерто-Рико. На момент долучення до дослідження учасниці не хворіли на рак молочної залози, але кожна з них мала повнорідну або неповнорідну сестру, якій раніше діагностували це захворювання. Це важлива характеристика вибірки: до неї увійшли жінки із сімейною історією захворювання.
Чому ER-негативна форма потребує уваги
Для окремого аналізу PFAS дослідники використали дані 1 609 жінок, у яких згодом розвинувся рак молочної залози, і контрольної групи з 2 269 жінок. Отже, виявлені відмінності отримано не внаслідок спостереження за всіма 50 884 учасницями як за однорідною групою, а в межах конкретної аналітичної вибірки в рамках Sister Study. Опис цієї вибірки допомагає зрозуміти масштаб роботи, але не дає підстав вважати її результати прямим вимірюванням ризику для кожної жінки чи для всіх груп населення.
ER-негативна пухлина відрізняється тим, що її клітини не мають рецепторів, через які естроген може стимулювати ріст раку. Згідно з матеріалом, такі пухлини часто поводяться агресивніше й загалом пов’язані з менш сприятливими наслідками, ніж пухлини, чутливі до естрогену. Водночас дослідникам відносно мало відомо про чинники, які підвищують імовірність саме ER-негативної форми. Тому можливий зв’язок зі стійкими хімічними речовинами становить науковий інтерес, але поки що залишається частиною пошуку, а не встановленим поясненням виникнення цієї форми раку.
Автори зазначають, що результати зіставили з попередніми дослідженнями за допомогою метааналізу. Керівниця дослідження Александра Вайт сказала, що сукупні дані вказують на зв’язок деяких старих PFAS, зокрема PFOA і PFOS, із підвищеним ризиком ER-негативного раку — підтипу з небагатьма відомими факторами ризику. Статтю опубліковано в Journal of Clinical Oncology. Підтвердження за допомогою аналізу попередніх досліджень посилює підстави для подальшого вивчення цього спостереження, але не усуває обмежень і не доводить біологічного механізму.
Обмеження та питання для подальших досліджень
Дослідники припускають, що вплив PFAS може бути пов’язаний із процесами, які не залежать від гормональної сигналізації: на це, за їхньою оцінкою, вказує сильніший зв’язок із пухлинами без рецепторів естрогену. Серед можливих пояснень названо зміни активності генів або роботи імунної системи. Але автори не перевіряли ці механізми безпосередньо. Тому жодне з таких пояснень не можна вважати підтвердженою причиною спостережуваної асоціації; це гіпотези для подальших досліджень, а не результат нинішнього аналізу.
Практичний висновок поки що обмежується тим, що вплив PFAS потенційно можна змінити: автори зазначають, що люди можуть вживати заходів для його зниження. Водночас дослідження не визначає конкретних заходів, які гарантовано зменшували б ризик раку молочної залози, і не дає змоги розрахувати ефект таких дій. Його результати з часом можуть допомогти шукати способи профілактики агресивних пухлин, але для цього спершу потрібно підтвердити зв’язок і зрозуміти, як саме він виникає. Наразі йдеться про напрям для вивчення, а не про готову рекомендацію.
Наступні питання залишаються відкритими. Автори вважають важливим досліджувати групи з вищим рівнем впливу PFAS і спільноти, де частіше трапляється ER-негативний рак, щоб уточнити силу виявленого зв’язку та з’ясувати, чи відрізняється ризик у різних груп населення. Окреме завдання — з’ясувати, чи викликають подібне занепокоєння нові речовини, якими замінили PFOA і PFOS. Оскільки старі сполуки зберігаються в організмі, поступове припинення їх використання не означає, що вплив уже зник; однак його значення для ризику ще належить встановити.
Джерело: ScienceDaily
