Європа визнана батьківщиною появи летючих ссавців
- Перші летючі миші з'явилися в Європі близько 60 млн років тому
- Потім вони розселилися в Африку і послідовно охопили всі континенти
- Ряд рукокрилих складається з 21 родини, об'єднаних у два підряди
У недавньому дослідженні, опублікованому в журналі Nature, міжнародна команда палеонтологів і генетиків представила нову реконструкцію еволюційної історії рукокрилих (Chiroptera). Автори використали геномні послідовності сучасних видів і скам'янілості, датовані різними геологічними періодами, щоб побудувати часову шкалу появи і подальшого розвитку цього ряду.
Аналіз показав, що перші представники рукокрилих з'явилися на території сучасної Європи в пізньому палеоцені, приблизно 60 мільйонів років тому. Саме тут вони, на думку дослідників, вперше набули здатності до активного польоту, що відкрило їм нові екологічні ніші.
Після появи в Європі ці ссавці швидко почали мігрувати. Первинний потік розселення привів їх в Африку, звідки наступні хвилі поширилися в Північну та Південну Америку, а також в Азію та Австралію. Такий сценарій пояснює широке географічне розподілення більш ніж 1 400 сучасних видів.
Таксономічне ділення
Дослідження також уточнило систематику ряду. Вчені підтвердили, що рукокрилі діляться на 21 сімейство, згруповане в два підряди – інь‑рукокрилих (Yinpterochiroptera) та ян‑рукокрилих (Yangochiroptera). Таке ділення відображає глибокі генетичні відмінності, виявлені в аналізі ДНК.
Раніше більшість гіпотез вказувала на азійський або африканський континент як можливий центр зародження летючих мишей. Нові дані ставлять під сумнів ці уявлення, пропонуючи більш південноєвропейську точку відліку та демонструючи, як комбінування генетичних і палеонтологічних свідчень може змінити картину давньої біогеографії.
Розуміння місця походження рукокрилих має важливі наслідки для вивчення їх адаптивної радіації. Летючі ссавці відіграли ключову роль в запиленні, розповсюдженні насіння та контролі над популяціями комах, а їх швидкий ріст у різноманітних екосистемах після появи в Європі пояснює їх сучасне екологічне значення.
Автори зазначають, що подальше дослідження скам'янілостей з інших регіонів і більш детальний геномний аналіз можуть уточнити маршрути міграцій і часові рамки появи окремих сімейств. Такі дані допоможуть краще зрозуміти, як зміни клімату і геологічні події впливали на еволюцію летючих мишей.
В цілому, робота демонструє, як сучасні методи геноміки дозволяють переглядати усталені уявлення про давні групи тварин і підкреслює необхідність міждисциплінарного підходу до вивчення еволюційної історії.
Джерело: N+1
