Дослідження: давня Європа була мозаїкою лісів і відкритих просторів
- Понад 20 мільйонів років ландшафти Європи були мозаїкою дерев, відкритих ділянок і луків, а не суцільним лісом.
- Дослідники зіставили пилок, рослинні рештки, вугілля, скам’янілості, хімічні сліди та давню ДНК.
- Автори застерігають, що ставка на густі ліси в програмах відновлення природи може не враховувати історичного різноманіття оселищ.
Що показала реконструкція давніх ландшафтів Європи
Уявлення про доісторичну Європу як суцільний ліс із щільно зімкнутими кронами, під якими майже не буває світла, може бути хибним. Нове дослідження, проведене науковцями під керівництвом Орхуського університету, описує континент інакше: дерева сусідили з відкритими ділянками, трав’янистими галявинами та квітучими луками. Такий ландшафт не був просто рідкісним винятком — саме поєднання різних типів оселищ, згідно з дослідженням, тривалий час було характерним для Європи.
Автори дійшли висновку, що мінлива мозаїка лісів і відкритих просторів переважала в Європі понад 20 мільйонів років. Це не означає, що дерев не було або що всі регіони мали однаковий вигляд: йдеться про поєднання деревної рослинності, чагарників, трав і ділянок із різною щільністю рослинного покриву. Дослідження ставить під сумнів уявлення про суцільний густий ліс як звичайний початковий стан європейської природи до масштабного втручання людини.
Дослідження опубліковано в журналі Biological Conservation і охоплює період від міоцену до доіндустріальної епохи. Міоцен почався близько 23 мільйонів років тому, тож часові рамки дослідження значно ширші, ніж у багатьох попередніх роботах, зосереджених на недавнішому минулому. На думку авторів, густі темні ліси, поширені сьогодні в багатьох частинах Європи, стали звичним явищем порівняно недавно в екологічній історії континенту.
Як дослідники вивчали минуле
Щоб реконструювати минуле, команда зібрала значний обсяг палеоекологічних даних. Палеоекологія вивчає стародавні екосистеми за збереженими природними свідченнями, наприклад скам’янілостями та відкладеннями. Дослідники аналізували викопний пилок і більші рештки рослин, а також деревне вугілля, що залишилося після давніх природних пожеж. Кожен із цих матеріалів дає окрему підказку про рослинність, але сам по собі не обов’язково розкриває повну картину.
До цих свідчень додали хімічні сліди в зубах і кістках рослиноїдних тварин, а також скам’янілості комах і ссавців. Команда вивчила й давню екологічну ДНК, вилучену з осадів: це генетичний матеріал, залишений організмами в довкіллі. Зіставлення різних незалежних джерел дало змогу дослідникам оцінити не лише склад рослинності, а й те, як змінювалися екосистеми та який вплив на них мали тварини.
Провідний автор дослідження, аспірант ECONOVO Шимон Чижевський, пояснив, що кожен тип даних показує свій бік минулого. За його словами, їхнє поєднання допомогло впевненіше розрізняти густі ліси, відкриті луки та проміжні варіанти, простежуючи зміни від міоцену до доіндустріального часу. Такий підхід важливий для висновків про тривалі зміни: у попередніх дослідженнях, де використовували лише один спосіб реконструкції, набір свідчень був менш різноманітним.
Травоїдні як творці мозаїки середовищ існування
Загальна картина, яку побачили дослідники, не зводиться до одного незмінного ландшафту. Упродовж досліджуваного періоду поєднання дерев, ділянок без щільного рослинного покриву та квітучих рослин змінювалося, але мозаїчна структура зберігалася. Автори виявили її не лише за якогось одного типу погоди чи клімату: подібні ландшафти існували і за помірних умов, зіставних із нинішніми в багатьох частинах Європи, і в тепліші або холодніші періоди.
Сонячні відкриті простори були сприятливими для видів, яким важко існувати під щільним наметом крон. В описі дослідження зазначено, що в таких середовищах процвітали птахи й метелики, а луки та галявини створювали сприятливі умови для трав і польових квітів. Водночас ділянки з деревами залишали простір для організмів, пов’язаних із лісом. Тож висновок роботи — не заклик замінити ліси луками, а вказівка на те, що різноманітність умов сама по собі була важливою особливістю давніх європейських екосистем.
Особливе місце в цій картині посідали великі рослиноїдні тварини. У давній Європі мешкали слони, носороги, тури й бізони; харчуючись рослинністю та порушуючи ґрунт під час пересування, вони допомагали зберігати деякі ділянки відкритими. Там, де дерева й чагарники не займали всього простору, могли розвиватися трави, польові квіти та інші рослини. Так взаємодія тварин із рослинністю підтримувала кілька типів середовищ існування одночасно.
Що означають висновки для відновлення природи
Цей вплив важливий і для розуміння того, чим давні екосистеми відрізняються від сучасних. За словами авторів, у нинішній Європі бракує значної частини великих диких травоїдних, які раніше формували ландшафти; крім того, скоротилися традиційні практики випасу. Отже, дослідження вказує на роль не лише клімату й дерев, а й тварин у підтриманні відкритих ділянок. Однак доступний текст не уточнює, які саме види чи способи управління слід використовувати сьогодні.
Автори пов’язують результати з переглядом так званої парадигми зімкнутого лісу — уявлення про те, що до розчищення земель людьми європейська природа була вкрита майже суцільним деревним наметом. За такого погляду відновлення часто розуміють як повернення дерев на відкриті території або висаджування лісу там, де його більше немає. Нові дані ставлять під сумнів універсальність цієї моделі: вона може не враховувати, що європейські види розвивалися як у відкритих, так і в лісових умовах.
Провідний автор дослідження, професор Орхуського університету Єнс-Крістіан Свеннінг, стверджує, що нинішні програми відновлення, орієнтовані лише на густі ліси, можуть шкодити біорізноманіттю та не відповідати історичному типу екосистем, у яких формувалися європейські види. Як приклад він наводить Данію, де, за його словами, субсидії надають лише на висаджування густих лісів. Практичний висновок дослідження — враховувати різні середовища існування, а не вважати збільшення лісового покриву єдиним способом відновлення. Якими саме мають бути майбутні програми, дослідження не визначає.
Джерело: ScienceDaily
