Дослідження: агонисти GLP‑1 підвищують ризик легкої аспірації при загальній анестезії

• GLP‑1‑агоністи підвищують ризик легкої аспірації під наркозом
• Частота ускладнень в 11 разів вища у пацієнтів на цих препаратах
• Один з 71 пацієнта стикається з регургітацією або аспірацією
• Ризик проявляється найчастіше під час виходу з наркозу

В недавньому великому дослідженні, проведеному в кількох лікарнях Великобританії, вчені вивчали зв'язок між застосуванням агоністів рецептора глюкагоноподібного пептиду‑1 (GLP‑1) та виникненням легкої аспірації або регургітації шлункового вмісту у пацієнтів, які перебували під загальною анестезією. Препарати цієї групи, такі як семаглутид і лираглутид, широко призначаються для лікування цукрового діабету 2 типу та, в останні роки, для зниження ваги.

Методика та основні результати

В дослідженні взяли участь понад 2 000 пацієнтів, з яких близько 1 200 отримували агоністи GLP‑1 протягом кількох тижнів або місяців перед плановою операцією. Решта пацієнтів, які не приймали такі препарати, слугували контрольною групою. Автори фіксували випадки легкої аспірації — потрапляння невеликих обсягів шлункового вмісту в дихальні шляхи, а також регургітацію, коли вміст шлунка повертається в стравохід і може бути вдихнутий.

Отримані дані показали, що частота цих ускладнень у пацієнтів, які отримували GLP‑1‑агоністи, була в 11 разів вищою, ніж у порівнянній групі без подібних препаратів. В середньому один з 71 пацієнта, що приймає агоністи, зіткнувся з одним з вказаних ускладнень. Найбільш частим моментом виникнення проблем був період виходу з наркозу, коли рефлекторні механізми дихання відновлюються.

Чому виникає ризик?

Агоністи GLP‑1 відомі своїм уповільнюючим дією на спорожнення шлунка. Ця властивість допомагає контролювати постпрандіальний рівень глюкози, але одночасно може сприяти затримці їжі в шлунку. При загальному наркозі, коли рефлекси ковтання і кашлю пригнічуються, наявність неповністю спорожненого шлунка підвищує ймовірність регургітації і подальшої аспірації.

Крім того, деякі препарати GLP‑1 можуть посилювати відчуття нудоти, що додатково збільшує ризик зворотного потоку вмісту. У поєднанні зі зниженням захисних рефлексів під дією анестетиків, ці фактори створюють сприятливі умови для легкої аспірації.

Практичні рекомендації

Автори дослідження радять лікарям-анестезіологам враховувати прийом GLP‑1-агоністів при плануванні операцій. Можливі заходи включають більш тривалий післяопераційний постпрандіальний період до операції, прийом їжі за 12–14 годин до втручання, а також використання прокінетичних засобів для прискорення шлункового спорожнення. У деяких випадках може бути доцільно тимчасово призупинити прийом препарату перед плановою операцією.

Важливо зазначити, що повне припинення терапії може негативно вплинути на контроль діабету, тому рішення має прийматися спільно з ендокринологом та анестезіологом, враховуючи індивідуальні ризики пацієнта.

Дослідження опубліковано в журналі Anaesthesia і підкреслює необхідність більш ретельного передопераційного скринінгу пацієнтів, які отримують нові препарати для лікування метаболічних захворювань. З урахуванням зростаючої популярності GLP‑1‑агоністів, їх потенційний вплив на анестезіологічну практику вимагає подальшого вивчення.

Джерело: N+1