20 удивительных фотографий облаков

Небо в усі часи було постійним приводом для захоплення для людства. Хмари – явище, яке щодня бачить кожна людина, що живе на цій планеті. Вони бувають різних розмірів, форм і кольорів, їх різноманітні утворення протягом століть були об'єктом пильної уваги метеорологів. Ми пропонуємо вашій увазі підбірку фотографій, що зафіксували 15 видовищних і абсолютно неймовірних хмарних утворень. Насолоджуйтесь!



1. Лентикулярні хмари. Лентикулярні (лінзовидні) хмари (Altocumulus lenticularis)— це термін, який позначає досить рідкісне природне явище. Утворення лентикулярних хмар відбувається на гребенях повітряних хвиль або між двома шарами повітря. Умовою формування лентикулярних хмар є вологе повітря, яке проходить через гори або гірський хребет, утворюючи кілька великих стоячих хвиль на підвітряній стороні. Якщо температура на гребені хвилі падає до точки роси, що міститься в повітрі волога може утворювати лінзовидні хмари.


2. Характерною особливістю хмар цього виду є те, що вони не рухаються, незважаючи на те, що вітер може бути дуже сильним. Коли потік повітря, який рухається над земною поверхнею, минає перешкоди, це викликає утворення повітряних хвиль. Як правило, вона розташовується з підвітряного боку гірських хребтів, на висоті від двох до п'ятнадцяти кілометрів, перпендикулярно напрямку вітру. Лентикулярні хмари метеорологами Сполучених Штатів поділяються на висококучеві лінзоподібні (ACSL), шарувато-кучеві лінзовидні (SCSL) та перисто-лінзовидні (CCSL). Завдяки їх формі, лентикулярні хмари часто приймають за неопізнані літаючі об'єкти.


3. Undulatus asperatus. Undulatus asperatus (або ж asperatus) є формуванням хмар нового типу, який був класифікований лише в 2009 році як окремий вид засновником товариства любителів хмар Cloud Appreciation Society. Саме він запропонував ввести цей тип хмар у Міжнародний атлас хмар з Всесвітньої метеорологічної організації. Якщо ця пропозиція буде прийнята, то перше утворення хмар, додане в цей атлас з 1951 року, коли туди були внесені хмари виду cirrus intortus. Назва перекладається з латини приблизно як «піднята хвиля».


4. Хмари цього типу найбільше нагадують зовні хвилясті хмари. Незважаючи на те, що вони переважно темного відтінку і виглядають грозовими, ці хмари зазвичай швидко розсіюються і не приносять грозу. Зловісного вигляду хмари Undulatus asperatus були особливо поширені в рівнинних штатах Сполучених Штатів Америки, часто їх спостерігали в ранкові або полуденні години після конвективної грозової активності.


5. Сріблясті (нічні світяться або мезосферні) хмари. Це досить рідкісне атмосферне явище. Такі хмари можна спостерігати тільки в глибоких сутінках. Вони зазвичай спостерігаються в літні місяці в широтах між 50° і 70° північної та південної широти. Ці хмари складаються з кристалів водяного льоду. Це найвищі хмари в атмосфері Землі. Сріблясті хмари зазвичай утворюються в мезосфері на висоті близько 85 кілометрів. Вони занадто бліді, щоб спостерігати їх неозброєним оком. Ці хмари видимі тільки тоді, коли освітлені сонцем з-за горизонту, в той час як нижчі шари атмосфери знаходяться в земній тіні; вдень такі хмари спостерігати неможливо. При цьому у них настільки низька оптична щільність, що через них найчастіше чітко видні зірки. Сріблясті хмари до 1885 року залишалися абсолютно не вивченим явищем. До теперішнього часу їх природа повністю не вивчена. Сріблясті хмари можуть утворюватися тільки за дуже жорстких умов, і їх поява може бути знаком змін, що відбуваються в верхніх шарах атмосфери, які тільки належить вивчити метеорологам. В даний час більшість вчених, які займаються цим питанням, вважають, що поява сріблястих хмар пов'язана зі зміною клімату.


6. Деформоване перисто-кучеве хмара. Для частини перисто-кучевих хмар властивий великий круговий розрив. Такі дірки утворюються, коли температура води в хмарах нижча за нуль, але вода ще не замерзла у зв'язку з відсутністю зародження частинок льоду. Коли частина води починає замерзати, виникає ефект доміно, у зв'язку з процесом Бержерона, в результаті чого водяна пара також замерзає і іноді осідає на землю. В результаті виникає велике, часто округлої форми, отвір у хмарі. Такі хмари не є унікальними для будь-якої географічної області, і були сфотографовані на території від Сполучених Штатів Америки до Росії. Через незвичайний зовнішній вигляд, такі хмари часто приймають за неопізнані літаючі об'єкти.


7. «Вимяобразні» хмари. Вимяобразні хмари, також відомі як mammatocumulus (що означає «молочні хмари» або «грудні хмари»), – це метеорологічний термін, що застосовується до формувань ячеистої структури під основою хмари. Назва mammatus походить від латинського mamma (що означає «вимя» або «грудь»), і відноситься до схожості між характерною формою цих хмар і груддю жінки.


8. «Вимяобразні» хмари можуть розходитися по небу на сотні кілометрів в різних напрямках, а самі їх утворення якийсь час залишаються статичними. Найчастіше «вимяобразні» хмари є предвестниками наближаючого урагану або інших екстремальних погодних умов. Вони часто формуються на базі купчасто-дощових хмар, але також основою для їх формування можуть стати високо-купчасті, високо-шаруваті, шарувато-купчасті та перисті хмари, а також хмари вулканічного попелу.


9. Хвилясті хмари. Хвилясті хмари – хмари, в виникненні яких беруть участь хвильові процеси в атмосфері, на відміну від шаруватих хмар, пов'язаних з висхідним ковзанням, і купчастих, пов'язаних з конвекцією.



11. Райдужні хмари. Так звані райдужні хмари – відносно рідкісне явище. Ці хмари можуть бути пофарбовані в усі можливі кольори спектра, але частіше за все кольори пастельні. Райдуга хмари формуються з крихітних водяних крапельок практично однакового розміру. Райдуга хмари з'являються в тому випадку, коли Сонце займає строго певне положення на небі і при цьому практично повністю приховане за більш щільними хмарами. В результаті відбувається когерентна дифракція сонячного світла на тонких хмарах, ці хмари фарбуються в різні кольори, оскільки промені світла різних довжин хвиль відхиляються під різними кутами. Часто буває так, що райдужні хмари через деякий час меркнуть. Райдуга хмари можуть формуватися на основі високо-купчастих, перисто-купчастих хмар і лінзовидних хмар, і дуже рідко в перистих хмарах.


12. Трубчаті хмари. Трубчаті хмари, які також називають грозовим воротником або шкваловим воротом – низькі горизонтальні хмари, за формою схожі на трубу і зустрічаються досить рідко. Грозовий воротник може формуватися біля наступаючого холодного фронту. Якщо низхідний потік повітря від наближаючої бурі змушує тепле вологе повітря підніматися, то відбувається його охолодження нижче точки роси, внаслідок чого утворюється хмара. Коли це відбувається однаковим чином уздовж протяжного фронту, може виникати так званий грозовий воротник. У такій хмарі повітря обертається навколо її довгої горизонтальної осі. Вважається, що грозовий воротник не може перетворитися на торнадо. На відміну від схожих виступаючих хмар або шельфових хмар, грозовий воротник повністю відокремлений від породивших його купчасто-дощових хмар. Найбільш відомим прикладом грозового воротника є Morning Glory або «Утреня глорія», який спостерігають у затоці Карпентарія в Квінсленді, Австралія. Як правило, цей грозовий воротник знаходиться на висоті 100-200 метрів, може досягати значної протяжності і швидко переміщатися. Прибережні грозові воротники були зафіксовані над Каліфорнією, Ла-Маншем, Шетландськими островами, Литвою, Східною Росією та іншими регіонами, в тому числі, в Австралії, неподалік від мексиканського узбережжя в морі Кортеса, в Уругваї, в канадській провінції Нова Шотландія та Онтаріо, а також у Бразилії в затоці Coronel Vivida.


13. Шельфові (виступаючі) хмари. Виступаючі хмари, які також називають шельфовими – це горизонтальні низькі клиновидні хмари, які, як правило, є грозовими. Виступаючі хмари зазвичай можна побачити перед шквалом. Тим не менш, вони можуть бути предвестниками будь-якого значного фронту порівняно холодного повітря. Виступаючі хмари відрізняються від грозового воротника тим, що вони завжди пов'язані з більшою хмарною системою, яка знаходиться вище.


14. Люди часто плутають шельфові хмари з хмарними валами. Головна відмінність цих видів хмар в тому, що шельфові хмари є предвестниками шторму, в той час як хмарні вали приходять, як правило, вже після бурі.


15. Пірокумулятивні хмари або пірокумулюс (pyrocumulus). Ці хмари ще називають вогняними хмарами. Вони отримали своє назву завдяки тому, що полум'я створює конвективні висхідні потоки, які піднімаючись все вище і досягаючи рівня конденсації, призводять до появи хмар. Поява пірокумулятивних хмар може бути викликана виверженнями вулкана, горінням лісу, промисловими пожежами, а крім того, атомним вибухом.


16. Це хмара, відоме як Foehn gap або фенове хмара.


17. Actinoform - так називають формування низьких хмар у прибережних районах, які приймають різні форми. Вони отримали свою назву на честь грецького слова «промінь» у зв'язку з їх радіальною структурою. Хмари виду Actinoform можуть розповсюджуватися на 300 кілометрів (190 миль) в діаметрі і, отже, їх практично неможливо побачити неозброєним оком. На зображеннях, отриманих з супутника, хмари цього виду можуть виглядати схожими на листя або тонкі голки. Тим не менш, вчені досі губляться в здогадках про те, чому у них така форма або як вони формуються.


18. Полярні стратосферні (перламутрові) хмари. Полярні стратосферні хмари, також відомі як перламутрові хмари, формуються на висотах від 15 до 25 кілометрів у холодних областях стратосфери (температура нижче –78°). Вони причетні до утворення озонових дір, їх вплив на виснаження озонового шару обумовлений тим, що вони підтримують хімічні реакції, які виробляють активний хлор, що каталізує руйнування озону. Повітря в стратосфері дуже сухе, тому хмари в ній зазвичай не формуються. Але в зимовий період температура стратосфери іноді опускається до таких значень, що в ній все-таки починають формуватися хмари. Полярні стратосферні хмари можна спостерігати або ввечері відразу після заходу Сонця, або незадовго до появи Сонця.


19. Облако-шляпа або пилеопус. Облака-шляпи або пилеопус представляють собою невеликі, горизонтальні, високо-шаруваті хмари, які можуть виявитися вище купчастих і купчасто-дощових хмар.. Вони утворюються, коли сильні висхідні потоки діють на вологе повітря на нижчих висотах, в результаті чого повітря охолоджується до точки роси. Хмари цього типу є показниками наближення суворих погодних умов.


20. Хмари Morning Glory, або Утрення Глория. Хмара Morning Glory або Утрення Глория – це рідкісне метеорологічне явище, яке іноді спостерігається в різних місцях по всьому світу. Тим не менш, південна частина затоки Карпентарія в Північній Австралії є єдиним відомим місцем, де появу цього хмари можна спрогнозувати заздалегідь, а тому спостерігається на більш-менш регулярній основі. Урегулювання Burketown привертає увагу планеристів до цього явища. Хмари Morning Glory можна спостерігати також у Burketown у вересні і до середини листопада. У цей період шанс побачити це явище рано вранці становить близько 40%. Хмара Morning Glory є трубчастою хмарою або грозовим воротником, яке може досягати до 1000 км (620 миль) в довжину, від 1 до 2 км (0,62 до 1,2 миль) у висоту, і зазвичай знаходиться на відстані від 100 до 200 метрів (330 до 660 футів) над землею. Це хмара може рухатися зі швидкістю до 60 кілометрів (37 миль) на годину. Поява Morning Glory часто супроводжується раптовим шквальним вітром.

20 дивовижних фотографій облаків
Облака фото. Фото неба з облаками. Білі облака фото. Кучеві облака фото.
Незвичайні хмари фото. Фото перистих хмар. Красиві хмари фото. Хмари фото.