Чому доба трохи змінюється: роль внутрішнього ядра і мантії Землі

- Сутки змінюються на кілька мілісекунд
- Рідке ядро прискорюється, мантія сповільнюється і навпаки
- Гравітаційний крутний момент внутрішнього ядра впливає на мантію
- Баланс гравітації та тертя обмежує зміни тривалості дня
Для більшості людей доба сприймається як незмінний 24‑годинний відрізок, однак вимірювання показують, що тривалість земних днів змінюється на долі мілісекунди. Такі відхилення фіксуються за допомогою високоточних астрономічних і геофізичних методів, що дозволяють простежити, як змінюється швидкість обертання планети.
За останні тридцять років вчені виявили, що рідке зовнішнє ядро Землі обертається з змінною швидкістю. Магнітне поле планети, що генерується рухом цього шару, свідчить про те, що за кілька десятиліть ядро може прискорюватися, а потім сповільнюватися. При цьому протилежні зміни спостерігаються в мантії – масивному кам'яному шарі товщиною близько 3000 км, що включає земну кору.
Обмін кутовим моментом
Такий взаємний обмін швидкістю пояснюється законом збереження повного кутового моменту Землі. Коли зовнішнє ядро прискорюється, мантія трохи сповільнюється, і навпаки. Навіть незначні зміни в швидкості мантії здатні змінити тривалість доби на кілька тисячних долей секунди.
Точний механізм передачі кутового моменту між шарами довго залишався невідомим. У дослідженні, опублікованому 23 вересня в журналі Природа, фізики з Університету Альберти – аспірант Хуайфен Чжан і професор Матьє Думберрі – запропонували пояснення, основане на гравітаційному крутному моменті.
Гравітаційний і магнітний крутний момент
Вчені показали, що невеликі зміни швидкості обертання твердого внутрішнього ядра, розташованого в самому центрі планети, створюють гравітаційний крутний момент. Оскільки внутрішнє ядро не ідеально сферичне, його рух взаємодіє з неоднорідностями маси в мантії, викликаючи легке прискорення або сповільнення останньої.
Одночасно на межі ядра і мантії діє так званий крутний момент межі ядра‑мантії. Він зумовлений тертям і електромагнітним опором, які протидіють гравітаційному тяжінню і обмежують величину зміни тривалості доби.
Згідно з висновками дослідників, спостережувані коливання тривалості дня виникають з балансу між цими двома силами: гравітаційним крутним моментом і опором на межі ядра‑мантії. Коли одна з сил посилюється, інша компенсує її вплив, підтримуючи загальний кутовий момент планети.
Окрім пояснення давно відомого феномена, результати роботи дають уявлення про динаміку найглибших шарів Землі. Автори зазначають, що внутрішнє ядро «вискоеластично» деформується на десятирічних масштабах, що свідчить про більш гнучку і рухливу поведінку планетарного ядра, ніж вважалося раніше.
Ці висновки відкривають нові можливості для вивчення геодинаміки планети, допомагають уточнити моделі обертання Землі і можуть мати практичні наслідки для високоточних навігаційних систем, що залежать від точного часу.
Джерело: ScienceDaily




