10 интересных фактов о планете Земля

1. Ніхто не стане сперечатися з твердженням про те, що на Землі є гравітація. Але виявляється, вона далеко не однакова на поверхні нашого кулі. У південній частині Тихого океану є зона підвищеної гравітації, а біля берегів Індії – зниженої. Причини поки що не з'ясовані. Вивченням гравітаційного поля планети з 2002 року займаються супутники GRACE, запущені NASA.


2. Не так все просто і з атмосферою – вона поступово випаровується. Теплова енергія дозволяє деяким молекулам на зовнішньому кордоні атмосфери настільки розігнатися, що вони можуть вийти з гравітаційного поля планети. В першу чергу це стосується молекул водню (у них менша молекулярна маса і потрібно менше енергії для розгону). Практично атмосфера не просто рівномірно витікає, вона ще й окислюється, що позначається на хімічній природі сформованого на планеті життя.


3. На Землю впливают безліч зовнішніх сил – гравітаційні збурення Сонця, Місяця, інших планет системи, перерозподіл матерії на планеті – все це призводить до зміни швидкості обертання земної кулі відносно своєї осі. В останній час фіксують зменшення тривалості дня, збільшення кутової швидкості обертання. Особливо сильні коливання швидкості обертання в сезонному масштабі, Земля найбільше сповільнюється в січні-лютому.


4. Землю оточує радіаційний пояс – пояс Ванна Аллена. Це тор з плазми (енергетично заряджених частинок), який обгинає планету і утримується її магнітним полем. Під час польоту на Місяць, Аполлон пройшов через цей пояс, маршрут планували так, щоб звести час перебування до самого мінімуму. Хоча подібне проходження могло підвищити для космонавтів ризик ракових захворювань. Крім цього, в космосі проводили і ядерні випробування. Під час «Starfish Prime» на великій висоті був підірваний потужний ядерний заряд, в результаті чого виник новий радіаційний пояс і були пошкоджені та знищені близько третини всіх супутників на орбіті.


5. Місяць впливає на припливи і відпливи, на збереження енергії та на кінетичний момент Землі. Вже 25 років проводяться високоточні вимірювання, і на їх основі можна стверджувати, що орбіта Місяця збільшується. Місяць віддаляється від Землі зі швидкістю 4 см на рік. Але астрономи вселяють надію – через 5 млрд. років Сонце увійде в фазу червоного карлика, його атмосфера збільшиться, і під її тиском Місяць і Земля знову зблизяться. Причому настільки, що Місяць досягне межі Роше на відстані 18470 км і буде розірваний гравітаційними силами. З уламків утвориться кільце, подібне до Сатурна, діаметром 37 тисяч км над земним екватором.


6. Місяць відповідає не тільки за морські припливи на Землі. Він створює і припливи в атмосфері. Правда, вони не надто помітні, досить слабкі. Їх було дуже важко виокремити на фоні коливань, пов'язаних з погодою. Але спеціальні методики дозволили і таке слабке рух відстежити. Крім того, в верхніх шарах атмосфери є припливи, пов'язані і з впливом Сонця.


7. Американский астроном Чандлер (Seth Carlo Chandler) в 1891 году открыл изменения оси вращения планеты. Последующие исследования установили, что магнитные полюса движутся по окружности неправильной формы диаметром 3-15 м и дают колебания в 0,7 арксекунды на 433 дней. В 2000 году была выдвинута нетривиальная теория о том, что это вращение связано с изменениями давления морской воды на дно из-за влияний солености, температуры и циркуляции ветров. Но в 2006 была зафиксирована остановка колебаний на 6 недель. Каким образом это сказалось на движении оси пока сказать трудно.


8. У 1917 році було доведено, що поверхня Землі має негативний електричний заряд. Але як саме цей заряд утримується на поверхні залишалося загадкою. Відомо, що в ясну погоду заряд рухається від землі до повітря і, по ідеї, розсіюється. Струм це не дуже великий – всього 1500 ампер, що приблизно дорівнює струму в кількох лініях електропередач. Але в будь-якому випадку заряд залишається незмінним, хоча і є струм. Значить, він повинен якось відновлюватися. І тільки нещодавно вдалося підтвердити припущення про те, що під час грози відбувається рух заряду назад з атмосфери до землі. При цьому струм усіх гроз на землі склав якраз 1500 ампер!


9. Між Юпітером і Марсом є пояс астероїдів. Розміри астероїдів у ньому найрізноманітніші, всі вони рухаються, їх орбіти перетинаються, стикаються. Утворюється безліч уламків, найдрібнішого пилу. Деякі з цих уламків потрапляють у сферу земного тяжіння. Якщо у частинок достатньо велика швидкість входження в атмосферу, то вони просто згорають. Саме ці згорілі осколки і виглядають як «падаючі зірки». Але деякі більш повільні частинки можуть досягати поверхні планети. Всього на Землю щорічно випадає приблизно 30000 тонн міжпланетного пилу.


10. Магнітні полюси Землі теж не стоять на місці. Періодично вони починають зміщуватися, відхиляються від полюсів обертання і навіть змінюються місцями. Причому такі зміни відбувалися за історію планети неодноразово. Це прекрасно видно по орієнтації частинок у каменях, сформованих в районі середньоокеанських хребтів. Зазвичай зміни полюсів займають кілька тисяч років. Вони можуть бути досить плавними. Але іноді, зміни відбувалися і нетривіальними і різкими стрибками, в кілька стрибків.