Психо (1960)

Головну героїню тут вбивають приблизно на сороковій хвилині — і в 1960-му це було майже хуліганством: глядач півгодини стежив за жінкою, яка вкрала гроші у боса, а потім виявляв, що дивиться зовсім інше кіно. Хічкок знімав дешево, чорно-білим, силами своєї телевізійної групи, і в багатьох відношеннях тому «Психо» вийшов таким колючим і неприлизаним. Знаменита сцена в душі змонтована з десятків коротких планів, де саме насильство майже не показано, а весь ефект тримають ритм і верескливі струнні Бернарда Херрманна. Ентоні Перкінс зіграв Нормана Бейтса сором'язливим хлопчиком з пташиною пластикою — і прирік себе на цей образ до кінця кар'єри. Хічкок забороняв пускати в зал запізнілих і благав публіку не переказувати фінал; фактично він винайшов сучасний маркетинг спойлера. Відсюди росте половина пізнішого хорору — від слешерів до психологічних трилерів.

Дивитися трейлер на YouTube

Картка фільму в каталозі MegaInet.art — довідкова інформація. Файли не поширюються. Фактичні дані: Вікідані (CC0).