Амелі (2001)

Париж у Жёне — не справжній: вичищений від сміття Монмартр, гіперзелені та червоні кольори Брюно Дельбоннеля, обличчя перехожих як з старої листівки. Ніякого реалізму тут не обіцяли з першого кадру, де закадровий голос перераховує, хто що любить і не любить, — і ця опись дрібниць задає всю інтонацію. Офіціантка Амелі знаходить у стіні дитячий тайник, повертає його господарю і, побачивши результат, починає тихо ремонтувати життя оточуючих: сусіда-художника, батька-вдовця, буркотливого зеленщика. З власним життям виходить гірше — закохавшись, вона влаштовує навколо хлопця квест замість розмови, і половина фільму про те, як боягузтво видає себе за гру. Одрі Тоту зіграла так, що образ приріс до неї намертво. Аккордеони та фортепіано Яна Тьерсена зробили для успіху не менше, ніж режисура. Кіно, яке багатьох дратує своєю солодкістю, — і все ж залишається одним з найулюбленіших французьких фільмів.

Дивитися трейлер на YouTube

Картка фільму в каталозі MegaInet.art — довідкова інформація. Файли не поширюються. Фактичні дані: Вікідані (CC0).