Львівський суд присудив довічний вирок за вбивство Ірини Фаріон, можливі механізми звільнення
- Зінченка засуджено до довічного ув'язнення за вбивство Ірини Фаріон
- Після 15 років можливе президентське помилування або заміна строку
- Механізми перегляду введені після рішення ЄСПЛ у справі Петухов
Шевченківський районний суд у Львові виніс вирок довічного позбавлення волі В’ячеславу Зінченку за умисне вбивство Ірини Фаріон, відомої мовознавиці. Суд зазначив, що на момент вчинення злочину підсудний був повнолітнім, тому довічне покарання застосовувалося згідно з Кримінальним кодексом України.
За словами адвоката Олега Мицика, рішення може бути оскаржене в апеляційному суді протягом 30 днів. До моменту набрання вироку законної сили підозрюваний залишатиметься у слідчому ізоляторі. При визначенні покарання суд враховував як тяжкість правопорушення, так і особу винного, а також обставини, які можуть пом’якшувати чи обтяжувати вирок, зокрема щире каяття та співпрацю зі слідством.
Мицик підкреслив, що Зінченко скористався правом, закріпленим статтею 63 Конституції України, не давати пояснень щодо себе та своїх близьких. Це не вплинуло на рішення суду, оскільки при визначенні покарання розглядаються всі обставини, передбачені Кримінальним кодексом, включаючи наявність чи відсутність пом’якшуючих факторів.
Можливі шляхи пом’якшення довічного вироку
Законодавство передбачає кілька механізмів, які можуть змінити довічне покарання після відбуття щонайменше 15 років. Перший – президентське помилування. За статтею 87 ККУ президент може замінити довічне позбавлення волі на строк не менше 25 років, якщо задовольнить клопотання засудженого.
Другий механізм – частина 5 статті 82 ККУ, яка дозволяє замінити довічне покарання на строк від 15 до 20 років за умови, що засуджений вже відбув не менше 15 років. Обидва варіанти залишаються гіпотетичними, оскільки в реальності їх застосування до осіб, винних у тяжких вбивствах, є малоймовірним.
Ці норми були введені після рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петухов проти України» (№2), де суд визнав, що довічно засуджені в Україні не мали реального «права на надію» і відсутність механізмів перегляду порушувало їхні права.
Крім довічного вироку, Зінченка було засуджено за незаконне поводження зі зброєю (частина 1 статті 263 ККУ) – чотири роки позбавлення волі, а також за умисне вбивство (частина 2 статті 115 ККУ). Оскільки довічне покарання є головним, інші строки можуть бути включені у загальний термін ув’язнення.
У підсумку, хоча закон передбачає можливість перегляду довічного вироку після 15 років, практична реалізація цих механізмів залишається надзвичайно обмеженою, особливо у випадках, коли злочин має особливу тяжкість та викликав широкий громадський резонанс.
Джерело: UNIAN
