Долина Смерти - долина ползающих камней

Ползучі камені, також відомі як ковзаючі або рухомі камені — унікальний геологічний феномен, виявлений на висохлому озері Рейстрек-Плайя в Долині Смерті (Каліфорнія, США). Камені повільно рухаються по глинистому дну озера, про що свідчать довгі сліди, що залишаються за ними.

Вони переміщуються самостійно без допомоги живих істот, однак ніхто ніколи не бачив і не фіксував переміщення на камеру.


Більшість з ковзаючих каменів потрапляють на дно висохлого озера з доломітового пагорба висотою 260 метрів, розташованого на південному кінці висохлого озера Рейстрек-Плайя. Вага каменів досягає кількох сотень кілограмів. Сліди, що тягнуться за ними, мають довжину кілька десятків метрів, ширину від 8 до 30 см і глибину менше 2.5 сантиметрів.


Камені приходять у рух всього один раз за два або три роки, причому більша частина слідів зберігається 3-4 роки. Камені з ребристою нижньою поверхнею залишають більш прямі сліди, а камені, що лежать на плоскій стороні, блукають з боку в бік.


Іноді камені перевертаються, що відображається на розмірі їх сліду. Передбачається, що для спонтанного руху каменів необхідно виконання кількох умов: зволожена, але ще не залита водою поверхня, тонкий шар глини, сильні пориви вітру як ініціююча сила, сильний постійний вітер для продовження руху.


До початку XX століття явище пояснювалося надприродними силами, потім у період становлення електромагнетизму виникло припущення про вплив магнітних полів, яке, в загальному, нічого не пояснювало.


В 1948 году геологи Джим Макалистер и Аллен Агню нанесли на карту расположение камней и отметили их следы. Немного позже сотрудники Службы национальных парков США составили детальное описание места и журнал Лайф опубликовал фотографии с озера Рейстрэк-Плайя, после чего начались спекуляции на тему того, что заставляет камни двигаться.