Вчені переосмислили вік ударного кратера в Оклахомі: 370 млн років замість 467,5 млн

• Ударний кратер Еймс датований 370 млн років тому
• Вік зміщено з ордовика на девонський період
• Новий вік збігається з вимиранням Фрасдия‑Фаменно

Група геологів Техаського університету в Остіні переглянула вік одного з найбільших ударних кратерів Північної Америки – структури Еймс в Оклахомі. За результатами нових вимірювань вік кратера змістився з ордовикського періоду (близько 467,5 млн років) на більш пізній девонський, приблизно 370 млн років тому.

Кратер Еймс розташований під невеликим містом Еймс і простягається на кілька кілометрів під землею. Його геологічна структура покрита осадовими відкладеннями, однак він залишається важливим об'єктом як для науки, так і для економіки: в зоні кратера видобувають нафту і газ.

Довгий час вчені відносили Еймс до групи ударних структур, що утворилися в середині ордовика, в рамках так званої ордовикської метеоритної події. Вважалося, що в той період Земля могла бути оточена кільцем астероїдних уламків, що нагадує кільце Сатурна.

Нові дані отримані за допомогою уран-свинцевого датування циркону, витягнутого з граніту, зміненого ударом. Аналіз показав, що метеорит зіткнувся із землею близько 370 млн років тому, в пізньому девонському періоді. Це майже на 100 млн років молодше попередніх оцінок, і результати підтвердилися незалежно від застосовуваних методик.

Раніше вік кратера визначали за викопними зубами конодонтів – давніх безщелепних тварин, знайдених у породі. Вчені вважали, що ці залишки відносяться до ордовикського часу. Однак тепер вважається, що зуби були вже давно поховані в гірських породах, а удар лише перемішав їх з більш молодими шарами, не змінюючи їх віку.

Зв'язок з масовим вимиранням

Переглянутий вік поміщає утворення кратера в безпосередню близькість до великої біологічної події – вимирання Фрасдия‑Фаменно, що сталося близько 372 млн років тому. Це вимирання призвело до значного скорочення морської фауни. Встановлення більш точних дат дозволяє вченим краще зрозуміти можливі взаємозв'язки між ударними подіями та глобальними екологічними кризами.

Для підтвердження того, що циркони дійсно фіксують удар, дослідники спільно з NASA використовували методи катодолюмесценції та електронного зворотного розсіювання. При екстремальному тиску, характерному для ударів, кристали циркону переупаковуються, утворюючи унікальні мікроструктури, які легко виявити цими методами. Вчені планують розширити подібні дослідження на інші ударні кратери континента, щоб побудувати більш точну хронологію геологічних катастроф.

Джерело: ScienceDaily