Вітання
Вірші для коханої дівчини
Мені потрібні чиїсь руки,
Чийсь голос, очі
Потрібен той, хто б чекав
Мене після дощу
Після довгої розлуки
Чекав мене на вокзалі,
Щоб добре щось
Чиїсь губи шептали
Щоб просто я знав:
Серед важких хвилин,
Що мене хтось любить,
Що мене десь чекають...
Неможливе
Час вздохне… тільки з місця не зрушиться,
А ніч перестелеться траурною скатертиною.
Я проведу тебе через безсоння,
Якби ти була мені матір'ю.
Не звинувачуй світобудову в скупості,
Коли всі квитки до дитинства прострочені.
Я вигадую чарівні дурниці,
Якби ти була мені донькою.
До неба дорога моститься не плитами.
І мені казали, що навіть не сходи.
Я твоє ім'я цілую молитвами,
Як якби ти приходила мені хрещеницею.
Гіркота, вона додається з досвідом
І при переході з простого на складне.
Губи на губи нестримним шепотом...
Рідна. Єдина. Неможлива.
***
Ти мене на світанку розбудиш.
На поріг необута вийдеш.
Ти мене ніколи не забудеш.
Ти мене ніколи не побачиш.
Заслонивши тебе від простуди
я подумаю, боже всевишній.
Я тебе ніколи не забуду.
Я тебе ніколи не увижу.
І качнуться безглуздою висотою
пара фраз, що залетіла звідси:
Я тебе ніколи не забуду.
Я тебе ніколи не увижу.
Не миготять, сльозяться від вітру
безнадійні карі вишні.
Повернення - поганий знак.
Я тебе ніколи не увижу.
Навіть якщо на землю повернемося
ми вдруг, згідно з Гафізом.
Ми, звичайно, з тобою розминемося.
Я тебе ніколи не увижу.
Цю річку в мурашках простуди.
Це адміралтейство і біржа
Я вже ніколи не забуду.
Я вже ніколи не побачу.
***
Я люблю твої м'які руки,
Твої думки, що миттєво ловлю,
Чудо-голоса ніжні звуки.
Але тебе я, на жаль, не люблю.
Я люблю все, до чого ти доторкалася:
Старий стілець і твою подушку.
Твою кожну милу витівку.
Але тебе я, на жаль, не люблю.
Твої улюблені пісні пам'ятаю.
Для тебе їх я часто співаю.
Чому ж мені не спиться, якщо
Я тебе все одно не люблю?
Я ходжу по квартирі, зітхаю,
Своєю пам'яттю душу травлю.
Що зі мною відбувається, не знаю.
А бути може тебе я люблю?
***
Твоє прекрасне обличчя
Мелькне і знову зникає.
Прозорим відблиском воно
З'явиться і знову тане.
Хочу в натовпі тебе впізнати,
І здається, ось-ось наздожену,
Лише пориваюся я обняти,
Все зникає. Так образливо!
І знову ти десь міражем
Ти усміхнешся мені, пролітаючи.
І я знову твоїм вогнем
Самозабутньо палаю.
Шукаю тебе скрізь, завжди,
І вірити я не перестану,
Що все одно знайду тебе,
Що від тебе я не відстану.
Але життя йде за роком рок,
А я знову на крок від мети.
І знову здається ось-ось...
І знову мрії відлетіли.
І скільки ж я пройшов доріг,
Тебе повсюдно доганяючи?
А скільки разів йшов за поріг,
Тебе лише мисленно зустрічаючи?
Можливо, ти лише для того
Мій погляд хвилюєш так прекрасно,
Щоб я віддав себе всього
Не меті, а дорозі до щастя.
Чийсь голос, очі
Потрібен той, хто б чекав
Мене після дощу
Після довгої розлуки
Чекав мене на вокзалі,
Щоб добре щось
Чиїсь губи шептали
Щоб просто я знав:
Серед важких хвилин,
Що мене хтось любить,
Що мене десь чекають...
Неможливе
Час вздохне… тільки з місця не зрушиться,
А ніч перестелеться траурною скатертиною.
Я проведу тебе через безсоння,
Якби ти була мені матір'ю.
Не звинувачуй світобудову в скупості,
Коли всі квитки до дитинства прострочені.
Я вигадую чарівні дурниці,
Якби ти була мені донькою.
До неба дорога моститься не плитами.
І мені казали, що навіть не сходи.
Я твоє ім'я цілую молитвами,
Як якби ти приходила мені хрещеницею.
Гіркота, вона додається з досвідом
І при переході з простого на складне.
Губи на губи нестримним шепотом...
Рідна. Єдина. Неможлива.
***
Ти мене на світанку розбудиш.
На поріг необута вийдеш.
Ти мене ніколи не забудеш.
Ти мене ніколи не побачиш.
Заслонивши тебе від простуди
я подумаю, боже всевишній.
Я тебе ніколи не забуду.
Я тебе ніколи не увижу.
І качнуться безглуздою висотою
пара фраз, що залетіла звідси:
Я тебе ніколи не забуду.
Я тебе ніколи не увижу.
Не миготять, сльозяться від вітру
безнадійні карі вишні.
Повернення - поганий знак.
Я тебе ніколи не увижу.
Навіть якщо на землю повернемося
ми вдруг, згідно з Гафізом.
Ми, звичайно, з тобою розминемося.
Я тебе ніколи не увижу.
Цю річку в мурашках простуди.
Це адміралтейство і біржа
Я вже ніколи не забуду.
Я вже ніколи не побачу.
***
Я люблю твої м'які руки,
Твої думки, що миттєво ловлю,
Чудо-голоса ніжні звуки.
Але тебе я, на жаль, не люблю.
Я люблю все, до чого ти доторкалася:
Старий стілець і твою подушку.
Твою кожну милу витівку.
Але тебе я, на жаль, не люблю.
Твої улюблені пісні пам'ятаю.
Для тебе їх я часто співаю.
Чому ж мені не спиться, якщо
Я тебе все одно не люблю?
Я ходжу по квартирі, зітхаю,
Своєю пам'яттю душу травлю.
Що зі мною відбувається, не знаю.
А бути може тебе я люблю?
***
Твоє прекрасне обличчя
Мелькне і знову зникає.
Прозорим відблиском воно
З'явиться і знову тане.
Хочу в натовпі тебе впізнати,
І здається, ось-ось наздожену,
Лише пориваюся я обняти,
Все зникає. Так образливо!
І знову ти десь міражем
Ти усміхнешся мені, пролітаючи.
І я знову твоїм вогнем
Самозабутньо палаю.
Шукаю тебе скрізь, завжди,
І вірити я не перестану,
Що все одно знайду тебе,
Що від тебе я не відстану.
Але життя йде за роком рок,
А я знову на крок від мети.
І знову здається ось-ось...
І знову мрії відлетіли.
І скільки ж я пройшов доріг,
Тебе повсюдно доганяючи?
А скільки разів йшов за поріг,
Тебе лише мисленно зустрічаючи?
Можливо, ти лише для того
Мій погляд хвилюєш так прекрасно,
Щоб я віддав себе всього
Не меті, а дорозі до щастя.
Сторінка 1 з 3 | Наступна сторінка
Наскільки матеріал корисний?Оцінка допомагає нам вибирати теми
00 оцінок
Слухаємо статтюТриває читання
ЗалишилосяхвДочитаноСлухатиПаузаПродовжитиТриває читанняНа паузіЦитату скопійованоРежим фокусу увімкненоРежим фокусу вимкненоРозмір шрифтуГолос для цієї мови недоступний у браузері
